NЕКРОМАНТЕЙА (2000)

(пам'яті Ігоря Білозіра... та Георгія Гонгадзе)

Духи мертвих тут, в моєму голосi, в моїх очах блищать

Холоднi сльози їх, почуй їх плач i бiль, що у повiтрi вється,

І зiтри все те, що зветься памяттю

Память - омана, туман i хмара, голос незнаний, що видається

Рiдним i чистим, кличе з собою, мертвi керують нами живими

Мертвi - ляльки, що чекають лиш на те,

аби хтось заридав над їх могилами,

аби ожити знов, i бути вiрними

в руках володарiв, що голоснiш за всiх

кричали свiй псалом, некромантичний стогiн

їх дiйшов до нас, з собою кличучи, де

мертвiї слуги, вiрнi й мовчазнi, дивляться з лiжок,

темних портретiв, бiлих рельєфiв, старих фотографiй,

плит мармурових, iконостасiв, анатомiчних столiв, iз легенд,

iз могил...

МІС СКАРЛЕТ

золоті свастики, жуки скарабеї, страждання і біль Середи інспіровані мною

леза Вікернеса, лабіринти Євронімуса відбиті в моєму серці

леви Ла Вея, чорні зорі Девіда Тібета, зомбіфікація

ця пісня присвячується Тобі, міс Скарлет.

Не далі як завтра попсова буря рознесе екстремальність по світу,

в тіні корпспейнту мої фанати збудують мені піраміду,

аби було де мене ховати,

поки мною керує пульсація названа Mayhem Satan Tibet Scarlet

багрова леді, дівчина з запахом землі

Міс Скарлет, леді багрова

Втілення Півдня злого,

Безкраїх полів і закату нового

Армії зомбі із Твоїх країв рушать світом

Зомбіфікований реггей, military blues,

Могильні камені, бастіони боротьби з часом...

багрова леді, дівчина з запахом землі,

секс-символ спекотного американського Півдня

цукор Твоїх плантацій, танцюючі привиди вуду, кава і адреналін цього світу

мій біль сліпить їх, крик позбавляє слуху, це Сонце на Твому небі,

скарби піраміди в тіні корпспейнту і бадіарту

bondage discipline sadomasochism

Ця пісня присвячується Тобі, міс Скарлет.